Замість вступу

Український Уряд затвердив баланс газу для України на 2008 рік. Україна і в цьому і напевне в наступному році і далі буде залишатись одним з найбільших споживачів газу у Європі і це при тому, що валовий національний продукт держави не тягне навіть на середню європейську державу. Газ для України постійно дорожчає, комунальні тарифи від цього постійно зростають, зростання тарифів обурює громадян, які не хочуть сплачувати завеликі кошти за комунальні послуги, місцеві та державний бюджет щороку намагається вишукати чергові дотації на компенсацію зростання цін на газ. І так щороку. І так буде завжди...??

На цьому тлі дуже цікавим для України може стати досвід енергозбереження Норвегії з яким мені довелось познайомитись всього тиждень тому.

Кілька цифр

1. Для теплозабезпечення стаціонарних об’єктів (промислові об’єкти та житло) у Норвегії використовується : електроенергія — 69%, біомаса — 19%, різні види мазуту — 9%, централізоване місцеве теплопостачання — 3%, решта — енергія вітру, сонця, землі.

2. У столиці Норвегії Осло, енергоспоживання стаціонарних об"єктів у 2005 році за джерелами енергії розподілялось таким чином: електроенергія — 74%, біоенергія та спалювання сміття — 11%; мазут та ДП — 11%; деревина — 3%; теплові насоси — 1%. Загальне споживання енергії 11906 Гігават за годину.

3. 99% електроенергії, що виробляється у Норвегії — це гідроенергетика .

Перший парадокс: держава, яка найбільше в Європі видобуває енергетичних корисних копалин (газу та нафти) для внутрішнього споживання їх практично не використовує.

Коли ви ввечері в’їжджаєте у Норвегію у вічі впадає тотальна освітленість вулиць, будинків, доріг. Величезні офісні приміщення, де уже ніхто не працює, яскраво освітлені і через прозорі скляні стіни видно порожні приміщення. Таке враження, що енергії тут стільки багато, що її ніхто не рахує і звичайно не економить.

Проте насправді це не так. Норвегія на державному та місцевому рівнях проводить реальну політику енергозбереження, яка дає свої плоди уже зараз.

В Норвегії не використовуються традиційні лампочки розжарювання, не встановлюються у будинках вікна, що не відповідають стандартам енергозбереження, не будуються стіни, дахи та підвали, теплопровідність яких не відповідає новим вимогам до енергозбереження, а головне практично все норвезьке суспільство психологічно орієнтоване на використання максимально можливо відновлювальних енергоресурсів.

Сміття.

Чистота у Норвегії просто вражає. Проте коли уважно подивитись на контейнери, які призначені для викидання сміття, можна побачити, що вони мають як правило 3 різних блоки для різного сміття, що значно полегшує роботу із його сортування та переробки.

Те сміття, яке підлягає повторній переробці відразу надходить на підприємства, що займаються переробкою, решта іде на сміттєспалювальний завод, який обладнаний за останнім словом техніки. Спалювання сміття дає змогу подавати тепло для обігріву та гарячу воду по централізованій мережі в Осло та приміській зоні (до 100 км), частина тепла, яку не можна подати трубами перетворюється в електроенергію і знову використовується.

Органічне сміття, яке може досить швидко згнити(наприклад продуктове сміття, фекалії) є джерелом іншого біоресурсу — газу метану, який є продуктом гниття , але дуже успішно може бути зібраним та використаним для отримання тепла.

Весь такий сміттєпереробний цикл є досить чистим екологічно і ефективним енергетично, хоча потребує вартісних капіталовкладень.

Енерголіс.

Деревина є важливим джерелом енергії, особливо у невеликих комунах, які знаходяться далеко від столиці. Норвежці навчились ефективно використовувати дерево для обігріву. Як правило тут є два підходи:

Індивідуальні будинки опалюються дровами у нових металевих пічках, які дозволяють використовувати усі способи теплопередачі від палаючих дров. Інфрачервоне проміння від полум’я відразу починає обігрів об’єктів у кімнаті через великі скляні двері пічки, до цього додається ще й естетика — споглядання вогню. Конвекційний режим забезпечують спеціальні отвори внизу та на верху пічки, що сприяє швидкому перемішування теплого та холодного повітря у кімнаті. Також пічка передбачає її підключення до водяного контуру і одночасно йде нагрівання води, яка подається і у батареї. Такий собі агрегат "три в одному".

Обігрів більш великих площ, як от лікарня, школа чи промислові площі здійснюється через водяні котли, які нагріваються за допомогою дерев’яної щепи(тирси). Для цього не сортове дерево: обрізки стовбурів, гілки, пеньки, відходи деревообробного промислу подрібнюється за допомогою спеціальних пристроїв і загружається у бункер. З цього бункеру цей матеріал подається у камеру згоряння, де силою струменю повітря регулюється інтенсивність горіння, а відтак температура води для обігріву.

Ще цікавішим тут є новий шлях збільшення можливостей для використання дерева у обігріві через штучне розведення швидкоростучих дерев.

Культивується для цього верба, яка в умовах Норвегії за два роки виростає понад 3 метри. Її зрізують під корінь через рік і отриману деревину подрібнюють та використовують на опалення. В українських умовах ця верба за два роки виростає до 5 метрів. Принаймні за 2007 рік перша посадка дала зріст близько 3 метрів за літо!

Біодизель.

Біодизель для Європи не є новиною. В Україні що року збільшуються посіви ріпаку, який дуже швидко та за добру ціну скуповують прямо на полі. Адже Європа готова прийняти будь-яку кількість ріпаку для виробництва біо-дизелю. Тепер уже зайшла мова про будівництво в Україні великих заводів для отримання біодизеля на місці. Разом з цими заводами Україна отримає додаткові проблеми із виснаженням ґрунтів під рапсом, транспортними витратами, зберіганням ріпаку та виготовленого біодизелю, тощо.

Біодизель виготовляють і в Норвегії. Можливо це специфіка невеликої країни, але мені довелось побачити установку з виготовлення біодизелю на фермі. Ферма має близько 40 гектарів землі, частина якої засівається ріпаком. Ріпак у свою чергу іде на виготовлення біодизелю у кількості, достатній для роботи кількох тракторів та автомобілів, що використовуються на фермі, у тому числі для "Фольксваген-туарег", який уже проїхав на такому "кустарному" паливі більше 100 тисяч кілометрів. Як пояснюють працівники ферми, виготовлення дизелю для власних потреб із власноруч вирощеного рапсу є досить рентабельною справою на відміну від виготовлення біодизелю на продаж із закупленого по ринковим цінам рапсу.

Другий парадокс: замість концентрації виробництва у сфері енергоносіїв, у Норвегії відбувається деконцентрація!

Теплові насоси

Останніми роками, енергозберігаючі технології у Норвегії звернули увагу на використання для обігріву приміщень енергію землі. При чому мова йде зовсім не про термальні джерела чи гейзери. Мова йде про використання законів термодинаміки.

Описати принцип дії теплового насосу не так просто, але спробуємо.

В землі бурять свердловину глибиною близько 150 метрів. На такій глибині температура завжди є стабільною і складає близько 15 градусів за Цельсієм. У цю свердловину накачується повітря, яке там нагрівається до вказаної температури. На поверхні землі в цей час температура інша. За рахунок різниці температур, повітря яке надійшло з під землі віддає енергію, що використовується для обігріву(або навпаки для охолодження). Цікавим тут є те, що на один кіловат енергії, що витрачається на роботу цієї системи, отримується чотири кіловата енергії, яка може використовуватись у потрібних цілях.

Ця технологія не має жодних викидів, жодного технологічного сміття, хоча знову ж таки не є дешевою для впровадження. Школа на 450 дітей, яка обладнана системою обігріву тепловим насосом вартістю 2,5 млн. гривень (при загальній вартості школи в 90 млн.) функціонує уже рік і показала свою ефективність.

Другий великий об’єкт, що отримує тепло за такою схемою — міжнародний аеропорт Осло.

Зараз в Осло ведеться будівництво великого критого стадіону з паркінгом та великим торговим центром де їх опалення буде побудована на основі теплових насосів та використання теплової енергії людей, які перебуватимуть наприклад на стадіоні чи в торговому центрі. Тепло, що виділятимуть люди буде акумулюватись і підтримувати тепловий баланс у будові у час, коли там людей не буде.

Про майбутнє — сьогодні, або навіщо фонд енергоефективності

Ще в далекому 1981 році, коли про енергозбереження у нас взагалі не було мови, а бензин та газ коштували сущі копійки(те ж саме було і в Норвегії), міська рада Осло розглянула питання щодо можливої нестачі електроенергії у Осло в майбутньому, якщо не займатись енергоефективністю.

Так було прийняте рішення про створення міського фонду енергоефективності — ФЕЕ. Ідея виглядає дуже простою. Рішенням ради встановлювалась надбавка до тарифу на електроенергію у розмірі 0,01 норвезької крони за 1 КВт електроенергії для усіх споживачів, терміном на 10 років. За розрахунками, за цих 10 років до ФЕЕ мало надійти 600 млн крон.

Якщо ці кошти покласти на банківський депозит у 10% річних, то щороку буде формуватись 60 млн. крон доходу, який можна використовувати для впровадження енергозберігаючих технологій не розтринькуючи при цьому фонд.

Аби відразу після створення фонд зміг працювати, для початку були взяті кредити, які повертались із зростанням надходжень до ФЕЕ. З 1991 року відрахування до фонду уже не здійснюються, а він працює.

Порядок використання коштів ФЕЕ досить простий. Якщо у вас є будинок чи підприємство, які побудовані досить давно і їх енергоефективність вас не задовольняє ви звертаєтесь до фонду з проектом на виконання певних робіт — утеплення стін, заміна вікон чи заміна котельні. До проекту додається кошторис цих робіт. Протягом не більше 2-х тижнів ФЕЕ приймає рішення, що така робота справді може мати ефективність і ви отримаєте грант (не кредит!), що складатиме 10-20% вашого кошторису. Ці гроші вам дають безповоротно, які фінансову підтримку робіт.

Таким способом лише у 2005 році було підтримано 1242 проекти на суму 30 млн. крон. Загальна вартість інвестицій за цими проектами склала 427 млн крон., а економія енергії склала майже 70 ГВт/год. на рік.

В 2001 році було профінансовано встановлення теплового насосу на використання тепла каналізаційного колектора Осло, що дало економію 123 ГВт/год. на рік або близько 10% загального споживання енергії. Загалом за час роботи ФЕЕ економія енергії в Осло склала понад 1200 ГВт/год.

Завдяки тому, що ФЕЕ щорічно надає підтримку у реалізації проектів енергозбереження фізичним та юридичним особам у Осло , які є дуже конкретними та мають результат, який можна побачити відразу після впровадження проекту, тема енергозбереження та енергозберігаючих проектів є дуже суспільно важливою для мешканців міста.

Яскравим прикладом тут також був проект по реконструкції системи опалення будинку(гуртожитку) соціального типу, яка дала змогу зменшити споживання енергії від 380 до 180 кВт год./кв.м./рік!

Що ж можливо реалізувати в Україні?

Коли дивишся на норвезькі технології у енергозбереження, у них не бачив нічого такого, що б не могло б бути реалізованим в Україні.

Коли ж думаєш про можливість реалізації подібних технологій у нас, розумієш, що зробити це практично не можливо. І причина тут ментальна.

Важко уявити, що сьогодні десь можна пояснити мешканцям українського села, яке десятки років мріяло про газ, і підключення до якого можливе уже цього року чи наступного, відмовитись від цієї мрії.

Як переконати господиню, яка звикла смажити картоплю на газу, перейти на електроплитку? А що скажуть з цього приводу власники чи працівники обл., райгазів?

Як переконати будь-кого із нас, що замість простого запалювання газової горілки у приватному будинку слід знову повернутись до дров.

Тому сьогодні навряд чи виглядає можливим хоча б часткова поступова заміна газу, мазуту чи вугілля відновлювальними джерелами — деревом, соломою, торфом чи сонячними батареями.

Залишається розвивати енергозбереження через зменшення витрат на опалення та підігрів води та виробництво біодизелю.

У першому випадку найбільш перспективним механізмом тут виглядає запровадження подібних до норвезького фонду енергоефективності.

Сформовані такі ФЕЕ можуть бути у великих містах, або на рівні регіонів. Правда просте перенесення досвіду Осло у нас не вийде, оскільки електроенергія у нас не має такої великої питомої ваги і тому надбавка до тарифу має виходи із загального енергоспоживання — електроенергії та централізованого опалення.

Великі міста-мільйонники мають змогу досить швидко через надбавку до тарифу сформувати серйозні фонди. На регіональному рівні у такі фонди можуть бути зараховані кошти від приватизації обленерго чи інших об’єктів енергетики.

Визначальним тут є впровадження запобіжників, аби не розікрали або не довели до банкрутства такі фонди і не допустити появи корупції при вирішенні питання про надання гранту на проекти енергозбереження.

Це буде не просто, але можливо. Варто запровадити практику, що рішення про надання гранту приймає спеціальна комісія, яка формується із представників середовищ як споживачів енергопослуг, так і енергетиків. Причому комісія не є професійним штатним органом фонду, а формується лише на рік, або з ротацією частини членів.

Через такі фонди можна було б досить швидко утеплити стіни панельних будинків у містах, замінити старі низькопродуктивні котли в соціальних установах, почати впровадження при реконструкціях споруд встановлення теплових насосів, тощо.

Психологія людини побудована таким чином, що навіть незначна 10-15% підтримка її вкладення у проект енергозбереження стимулюватиме реалізацію таких проектів. (Це як на розпродажах у магазинах.)

Що стосується біодизелю, то тут виглядає більш переконливим напрямом виробництво цієї продукції на невеликих установках в першу чергу для агровиробників. Відсутність транспортних витрат, низька собівартість біодизелю має стати важливим інструментом збільшення рентабельності решти галузей сільськогосподарського виробництва, де використовується дизпаливо.

Коли я закінчував писати цю статтю, раптом у голову прийшла думка не про Норвегію, а Росію.

Впровадити норвезькі технології у нас нам допоможе Росія. Чергове зростання вартості російського газу для впровадження енергозберігаючих технологій має подіяти на українців значно сильніше ніж споглядання норвезьких досягнень.

Шкода, що при цьому ми матимемо значно більші втрати, ніж, якби ми почали цим займатись уже сьогодні.

Осло — Київ, 22-29.01.08