Стаття аналізує тенденцію різкого зниження чисельності благодійних організацій в Україні, а також окреслює основні причини, зокрема, непродуману державну політику, що  стали на заваді розвитку вітчизняного меценатства.

З початку 2004 року Мін’юстом України було зареєстровано рекордно низьку кількість благодійних організацій. У попередні роки у середньому в Україні реєструвалося близько 70 благодійних організацій з міжнародним статусом і 40 - зі всеукраїнським. А протягом 8 місяців цього року Мін’юстом - усього лише 30 міжнародних і 8 всеукраїнських організацій.


ІСТИННУ Й УЯВНУ БЛАГОДІЙНІСТЬ СПЛУТАТИ НЕ МОЖНА

Я ніколи раніше не займалася благодійністю. Ніколи, та і ніяково якось. Усе змінилося в один момент. У газеті було опубліковано статтю про хлопчика, якого скалічила озвіріла собака. З газетного знімку дивився худенький білоголовий малюк, схожий на мого сина у дитинстві. Чужий біль ударив, як свій. Я вирішила переказати невелику суму на рахунок, вказаний у газеті, - і з цього моменту зрозуміла, що така допомога у нашій країні сприймається неоднозначно. Співробітники банків (зверталася не в один) знаходили сотні причин, щоб не прийняти переказ. Я показувала газету з розрахунковим рахунком, але це лише погіршило ситуацію - на мене дивилися мов на божевільну. Зрештою, переказ абияк вдалося відправити поштою. Коли подібна ситуація сталася і з моєю колегою, я уперше поспівчувала тим, хто займається добродійністю постійно. Чомусь громадська думка не на їхньому боці, однаково засуджуючи і тих, хто дарує, і тих, кому дарують: «Накрали, а тепер удають, що роздають»; «працювати не хочуть, ось і старцюють». Але якби справа була тільки у цьому…

Іноземці, які беруть у свої сім’ї дітей-інвалідів, не набагато добріші за наших співвітчизників. Просто в їхніх країнах створено усі умови для того, щоб у людей виникало бажання взяти на себе турботу про тих, хто її потребує (соціальні виплати, податкові пільги і багато що інше). А в нашій країні благодійність, як церква, відділена від держави.

Проте це не зовсім точно. Держава чітко відстежує будь-які доходи громадян, у тому числі і благодійні. Звичайно, вона не зможе мені заборонити потихеньку сунути убогому гривню. Інша справа, якщо благодійник побажає допомогти комусь у серйозних масштабах. Дуже швидко він дізнається, що це зовсім не його приватна справа.

- Чомусь люди більше схильні у всьому бачити користь, - говорить голова благодійного фонду «АВЕК», народний депутат Олександр Фельдман. - Мої колеги у таких випадках говорять: кинь, усе одно засудять. Але якщо ви хоч раз побачите, якими очима дивляться батьки хворої дитини, на операцію якої немає грошей, усі сумніви відійдуть на другий план.

Якщо держава не в змозі сьогодні дати адресну допомогу кожному, хто її потребує, нехай не заважає тим, хто може і бажає її надати. Шлях для цього відомий - створення законодавчої бази, яка стимулювала б благодійність. Поки ж відбувається зворотне. Щоб поповнити бюджет, «ріжуть» соціальні програми, відміняють благодійність. Виникає хибне коло: щоб нагодувати голодних, б’ють тих, хто простягає руку допомоги. Звичайно, не можна закривати очі на те, що іноді під вивіскою благодійних фондів ховаються структури, зайняті «відмиванням» грошей. Адже це легко перевірити - істинну й уявну благодійність сплутати не можна.

ЯК УЗАКОНИТИ ПРАВО НА ДОПОМОГУ?

Схоже, 2004 рік стане переломним в історії вітчизняного меценатства. Добре, якщо йому взагалі не переламають хребет. Різке зниження чисельності благодійних організацій зовсім не випадкове. Це наслідок непродуманої державної політики.

? Скасування статтею 80 Закону «Про державний бюджет на 2004 рік» відповідних пільг може призвести до знищення благодійності як системи, - написали у листі у редакцію члени благодійного фону імені Святої Ксенії Петербурзької. - Уже сьогодні роботу таких організацій паралізовано, а багато взагалі припинили своє існування. Позбавлені стимулу займатися благодійною діяльністю підприємства і комерційні структури. Наш Фонд протягом 2004 року двічі звертався у Верховну Раду України, але жодних заходів вжито не було. Більш того Кабінет Міністрів подав на розгляд Верховної Ради проект Закону «Про державний бюджет України на 2005 рік», який знову блокує благодійну програму.

Знищення пільг для благодійників, необхідність платити податки з благодійних сум призведе до остаточного знищення неприбуткових організацій, що працюють у рамках законодавства, а також позбавить стимулу займатися цією діяльністю підприємства і комерційні структури. Особливо образливо, що відбувається це у той час, коли в Україні розпочав формуватися прошарок справжніх меценатів: людей розумних, які уміють заробити гроші і правильно ними розпорядитися, які розуміють, що не можна бути багатим в убогій країні.

БОРОТИСЯ ЗА ПРАВО БУТИ МИЛОСЕРДНИМ - ЩО МОЖЕ БУТИ АБСУРДНІШЕ?

Удар по благодійності не вписується не тільки у моральні, але і у матеріальні рамки. Наскільки виправдане скасування статті 5 Закону України «Про внесення змін у Закон України про оподаткування прибутку підприємств», коли від 2 до 4 відсотків прибутку, що направляється на добродійність, не обкладалася податками? У 2003 році держава зекономила на цьому 200 мільйонів гривень. Якщо порівняти з прибутками бюджету у розмірі 65 мільярдів гривень, ця цифра не така уже й велика. Тим більше що держбюджет - це бездонна кишеня. Настільки бездонна, що багатьом до нього просто не дістатися. А благодійні фонди дають адресну допомогу конкретним людям. Наприклад, один лише фонд «АВЕК» за 7 років роботи виділив більше 24 мільйонів гривень на соціальні програми.

- Ми направили на розгляд у Комітет Верховної Ради проект Закону України про внесення змін у Закон України «Про державний бюджет на 2005 рік», - говорить Олександр Фельдман, - де пропонували відновити порядок взаємовідносин, що існував раніше підприємств-благодійників з державою. Бюджетний комітет відхилив наш законопроект.

Боротися за право бути милосердним - що може бути абсурднішим? Невже ми ніколи не зрозуміємо, що є одномоментне, а є вічне? Що демократичність держави (а ми дуже хочемо такими називатися) визначається передусім соціальною політикою і рівнем добробуту громадян. Брати податок з милосердя - значить карати тих, хто намагається допомагати. Одна справа, коли благодійності заважає затуркана життям співробітниця пошти, і зовсім інша, коли благодійність відміняють на державному рівні.

Джерело: www.day-kiev.ua