Споживча кооперація нині, як і вся економіка України, - напівзруйнована,
пограбована, пригнічена. Немає області, де б вона не постраждала. Захоплення
кооперативних об'єктів проходило здебільшого тихо-мирно, часом майже
непомітно для стороннього ока. Лише в окремих містах, регіонах
"прихватизатори" зустрічали потужний організований опір. Так було, зокрема,
на Київщині. 

Київська споживкооперація зразка 2002 року була ласим шматком. Завдяки
розумним перетворенням, гнучкій політиці свого керівництва вона пройшла через
перші ринкові випробування з мінімальними втратами. Понад дві тисячі
підприємств оптової та роздрібної торгівлі, громадського харчування, десять
тисяч працівників, 170 тисяч пайовиків - таким був її потенціал. Впродовж
1998-2001 років пайовий капітал цього об'єднання зріс у 10,7 разу і становив
9,6 мільйона гривень. До речі, у той час, коли Укоопспілка, за підсумками
2000 року, зазнала збитків на 62 мільйони гривень, Київська облспоживспілка
одержала один мільйон гривень прибутку. Таким чином споживча кооперація
Київщини була для держави наче куркою, яка несе золоті яйця: продукція,
послуги, робочі місця, мільйонні платежі до бюджету. 

Та ось з цієї жирної курки спритники від влади вирішили було зварити юшку.
Тож почали її різати. Навіть не різати, а рвати на шматки, до того ж за
сприяння податкової служби, міліції, прокуратури та інших правоохоронних
органів. 

Правда, спершу з головою облспоживспілки Володимиром Паком було кілька, на
перший погляд, безневинних бесід - в адміністрації президента, в
облдержадміністрації: віддайте і те, й друге, й третє в надійні руки, воно ж,
мовляв, не ваше, а кооперативне. Якби В. Пак дбав про себе, а не про майно
пайовиків, то, певне, погодився б і мав би спокій, пошану й нагороди від
влади. Але не погодився... 

Про те, як "пресували" В. Пака, як нищили очолювану ним облспоживспілку, наша
газета кілька разів писала. Мало що можна додати. Хіба що варто згадати
головних героїв того погрому - цинічних, жорстоких, позбавлених мук сумління,
таких собі "лицарів" руїни. Саме вони очолили незаконно утворені споживчі
товариства в районах і стали таким чином своєрідними представниками голови
облдержадміністрації А. Засухи в кооперації. Це Струков - у Бориспільському,
Бандурка - у Вишгородському, М'ясніков - у Кагарлицькому, Семков - у
Бородянському, Перун - у Таращанському, Пугачов - у Васильківському, Бойко -
у Баришівському районах. Упродовж року ці люди незаконно висмикнули із
системи облспоживспілки більшість районних споживчих товариств, передали у
приватні руки сотні підприємств, магазинів, складів. Якби не відчайдушний
опір правління облспоживспілки, якби, зрештою, не впав режим Кучми, так звана
група зацікавлених осіб заковтнула б геть усе господарство споживкооперації
області, включаючи й підприємства та адміністративні споруди на території
Києва. Але не встигла... 

Сьогодні споживча кооперація області справляє гнітюче враження. Припинили
роботу десятки підприємств, сотні віддалених сіл залишилися без торговельного
обслуговування, тисячі пайовиків позбулися своїх прав на власність. Самозвані
господарі у районах вирішили, що пайовики - це баласт, який заважає
незаконним оборудкам, тож поспішили від нього звільнитися. У Баришівському
районі кількість пайовиків зменшилася на 6 тисяч, у Бориспільському - на 4,5,
Кагарлицькому - на 4, Яготинському - на 15. Загалом же із 170 тисяч пайовиків
Київщини у списках лишилося 56 тисяч. 

Кооперативні організації, які вийшли з облспоживспілки, зменшили обсяги
товарообороту на 22 мільйони гривень. Втрачено кадровий потенціал кооперації.
Колишні продавці, кондитери, заготівельники, пекарі, втративши роботу,
поповнили ряди дрібних підприємців на базарах. 

Безпрецедентним прикладом заволодіння майном облспоживспілки є корумповані
дії провладних структур по знищенню Баришівського переробно-заготівельного
підприємства. Не маючи на те ні найменших підстав, арбітражний керуючий В. Л.
Лецкан оформив та зареєстрував Свідоцтво про право власності та практично
знищив майновий комплекс вартістю 12,5 мільйона гривень. Це йому вдалося за
сприяння судді Господарського суду Київської області О. М. Сибіги, який,
маючи документи про будівництво та фінансування названого об'єкта Київською
облспоживспілкою та за змовою з керівництвом селищної ради і керівництвом
Бюро технічної інвентаризації і при підтримці виконуючого обов'язки
міжрайпрокурора А. О. Пученка, навмисне затягував розгляд справи. 

Незважаючи на те, що Господарський суд Київської області наклав арешт на
цілісний майновий комплекс та визнав дії арбітражного керуючого Лецкана
незаконними та неправомірними, звернення правління облспоживспілки до органів
прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, СБУ, адміністрації президента
України виявилися безрезультатними. 

Заява облспоживспілки на ім'я прокурора області Ю. О. Гайсинського про
порушення кримінальної справи проти В. Л. Лецкана залишилися без належного
реагування, матеріали, представлені правлінням облспоживспілки, належним
чином не вивчені і не перевірені. 

З болем сприймають це ветерани споживчої кооперації. В листах до нашої
редакції запитують: "Хто ж відповість за шкоду, завдану тисячам пайовиків?"
Постійний наш дописувач з Таращанського району Яків Руденко у зв'язку з цим
перефразував відомий біблійний вислів: "А чи не прийшла пора збирати
каміння?" Тобто стягувати докупи все, що було розбазарено, відновлювати
роботу споживчих товариств. Ветерани-кооператори шукають виходу. Днями їхні
представники з усіх районів з'їхалися до Києва на збори, щоб обговорити
ситуацію, що склалася, виробити лінію на відродження споживчої кооперації.
Були запрошені на ці збори й керівники облспоживспілки, кілька народних
депутатів України. 

З доповіді колишнього голови облспоживспілки Миколи Дєрябіна, з виступів тих,
хто взяв участь в її обговоренні, постала похмура картина занепаду споживчої
кооперації Київщини. Спливли нові факти зловживань і самодурства з боку
новоявлених керівників споживчих товариств, котрі, позбувшись контролю з боку
рядових пайовиків, перетворилися на зарозумілих князьків. 

Більше п'ятдесяти років віддала кооперації Галина Микитівна Конопляна з
Шамраївки Сквирського району. Вона розповіла, що вже більше двох років у
віддалені села, такі, як Дунайка, Красноліси, не завозиться найнеобхідніше -
хліб, сіль, миючі засоби. "Пенсіонери, які доживають там свій вік, нікому не
потрібні. Заступіться за них, люди добрі!" - просила учасників зібрання Г.
Конопляна. 

"Треба піднімати, об'єднувати всіх пайовиків задля відродження кооперації", -
наполягав колишній директор Ставищенської райзаготконтори Василь Гарбар. 

"Слід провести інвентаризацію рухомого й нерухомого майна, яке було відчужене
у кооперації, і повернути його законному власнику, тобто пайовику", - доводив
колишній головний бухгалтер Богуславської райспоживспілки Іван Єфіменко. 

"Я звернулася до голови Кагарлицького районного споживчого товариства
М'яснікова з проханням виділити 50 гривень допомоги на поховання ветерана
кооперації, але він відмовив. Прикро, бо раніше кооператори були, як одна
сім'я", - скаржилася учасниця зборів Ольга Наріжня. 

Почесний гість зборів, колишній голова Київської обласної ради Василь Сінько
заявив, що нинішня ситуація в кооперації значною мірою є наслідком пасивності
пайовиків. Хто стояв до кінця, той свої права захистив. Треба боротися, брати
активну участь у громадсько-політичному житті районів, просувати своїх
представників до органів місцевого самоврядування. Він закликав присутніх
подумати над тим, як відродити кооперацію області на новій, сучасній основі. 

Голова правління Білоцерківського районного споживчого товариства Віктор
Москалюк, Макарівського - Леонід Древаль, Красятицького споживчого товариства
- Валентина Марченко та їхні колективи - ось ті, хто, за висловом В. Сінька,
"стояли до кінця". "Ми навчилися захищати своїх людей, свої сім'ї", - сказав
В. Москалюк. 

Запросили ветерани кооперації виступити і голову облспоживспілки В. Пака. Як
він оцінює можливості відродження цієї організації? 

"Треба почати з відбудови колишньої структури облспоживспілки", - ось його
висновок. Насамперед - повернути до її лона районні та міські товариства. За
доброї волі нової влади на місцях та підтримки населення систему можна
відновити за якихось два-три місяці. Для цього скликати збори пайовиків у
селах, потім у районах. Далі провести інвентаризацію втраченого майна,
розпочати копітку роботу щодо його повернення. "Потужності, створені народом,
повинні працювати на народ", - переконаний В. Пак. 

То якою буде кооперація у найближчому майбутньому? Прообразом її було названо
Білоцерківське споживче товариство, яке працює сьогодні оперативно, на рівні
сучасних вимог, задовольняючи попит споживачів навіть у найвіддаленіших
селах. 

На зборах ветеранів кооперації Київщини прийнято звернення до всіх пайовиків
області. Це своєрідна програма дій. Якщо пайовики хочуть повернути свою
власність, відродити задля свого ж блага кооперацію, то мусять найближчим
часом багато чого зробити. Насамперед утворити в селах, районах ініціативні
групи, які б виступили організаторами проведення дільничних зборів пайовиків;
зажадати звітів і пояснень правлінь споживчих товариств про використання
кооперативного майна і причини масового зменшення кількості пайовиків,
добиватися зміщення корумпованих керівників споживчих товариств, перегляду і
скасування неправомірних рішень про вихід зі складу облспоживспілки. 

Учасники зборів прийняли звернення до новообраного Президента країни, в якому
просять, щоб посприяв у їхніх починаннях, а також у покаранні посадовців,
винних у розграбуванні кооперації. 

Вочевидь, на кооперацію Київщини чекають нові перетворення, але не такі, які
провів у 2002 році Анатолій Засуха, а такі, які здійснюватимуться задля
пайовиків. Відтак віриться, що саме пайовики будуть у цій справі головною
рушійною силою. 

Київська область. 



Олександр КАРПЕНКО
"Сільські вісті" 2005.01.27